СПЛЮГА́ВИТИ, влю, виш; мн. сплюга́влять: док., перех., рідко. Зганьбити, заплямувати, принизити кого-, що-небудь. Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (Стельмах, Правда.., 1961, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 543.