СПЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., СПЛИСТИ́СЯ, спливе́ться; мин. ч. спли́вся, сплила́ся, ло́ся; і СПЛИВТИ́СЯ, ве́ться; мин. ч. спли́вся, спливла́ся, ло́ся; док.

1. Пливучи, збиратися, скупчуватися в одному місці. Іноді байдаки спливалися і мало не торкалися один одного (Тулуб, Людолови, II, 1957, 170); Сплилось до біса Жаб великих і маленьких, Старих і молоденьких (Гл., Вибр., 1951, 122); Коли стара качка закричала щось по-своєму і всі діти спливлися докупи та звели одне до одного дзьобики і загомоніли — Дорош відчув, як щось давонуло за горло [здавило у горлі] (Тют., Вир, 1964, 377); // З’єднуватися в один потік (про річки, ручаї і т. ін.). Що Черемош Чорний і Білий отут Спливаються, се не дивниця; Адже ж мусять спливатися десь (Фр., XI, 1952, 418).

2. Легко рухаючись, пересуваючись, збиратися, скупчуватися в одному місці. На чистій блакиті, як білий шум на воді, спливались дрібненькі хмарки й обклали місяць, мов хвору дитину ватою (Вас., І, 1959, 367); У пивній стояло кілька мармурових столиків, підлогу густо посипано тирсою, дим тютюнових ерзаців плавав шарами, не поєднуючись та не спливаючись (Ю. Янов., І, 1958, 539).

3. рідко. Стікаючи, збиратися, скупчуватися в якому-небудь місці (про рідину). Тривожно якось стало отцям, кров їх, хоть холодна, зачинала нерівніше бити і спливалася вся в грудь к серцю (Фр., VIII, 1952, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 540.