СПЛЕСК, у, ч.

1. Дія за знач. спле́скувати, сплесну́ти і спле́скуватися, сплесну́тися, а також звуки, утворювані цією дією. Чути було сплески хвиль (Ю. Янов., II, 1958, 157); На середині [ставка], від сплесків риби, розходилися широкі кола і губилися в осоці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 128); Невидимі крила чирят пролопотіли над верховіттям дерев і згодом обізвалися сплеском в лісовому озерці (Стельмах, І, 1962, 400); Зіна була зайнята своєю справою і не чула нічого, крім сплесків весел (Ів., Вел. очі, 1956, 85); Я чув грім оплесків, схожий на сплески тисяч голубиних крил (Рильський, IX, 1962, 145); Сколихнулось повітря від сплеску полотнищ (Рад. Укр., 8.XI 1960, 1); // Підйом хвилі, що плещеться. Водяні сплески, здавалось, дохлюпували до неба (Мушк., Серце.., 1962, 233); Часом ми помічали баранця на червоній хвилі й зіскакували на ноги, бігли вбік, доки за нами гналися розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них дихали подвійною вогкістю шторму (Ю. Янов., II, 1958, 51); Широке синє плесо перед нами в пінястих сплесках: вийшли сазани на гулянку (Гонч., Вибр., 1959, 256); * Образно. Сплески пісні й сміху тонуть В розколисаній ріці (Бажан, Роки, 1957, 284); Кінь піднімає копита Над сивими сплесками жита (Мал., II, 1948, 46).

2. спец. Коротке, але великої сили випромінювання радіохвиль, яке відбувається на планетах та зірках сонячної системи. Відкриті недавно високі сплески радіовипромінювання Юпітера свідчать про величезні розряди, які можливі лише при еруптивних [пов’язаних з виверженням] процесах могутньої сили (Наука.., 7, 1961, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 537.