СПЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. спла́кувати і звуки, утворювані цією дією. Дитина пробуджується. Пружить сповиті ніжки і повертає голівку в боки. З глибини хустки йде її тихе сплакування (Тудор, Вибр., 1949, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 536.