СПЛА́ВЛЕНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спла́вити¹ 1. Залізо, сплавлене з хромом.

2. у знач. прикм., перен. Об’єднаний в одне нерозривне ціле.

СПЛА́ВЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спла́вити² 1. Своєчасно сплавлений ліс; // у знач. прикм. Накопичились величезні запаси сплавленої деревини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 535.