СПЛА́ВАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Плаваючи, побувати скрізь, у багатьох місцях. Батько її Ковбаня отаманував у Січі і все море сплавав (П. Куліш, Вибр., 1969, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 535.

Сплавати, ваю, єш, гл. Исплавать. Я ввесь Дунай ісплавав, да такого не видав. Чуб. V. 922.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 179.