СПИХНУ́ТИЙ (рідко), ЗІПХНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спихну́ти, зіпхну́ти. Серед поодиноких [перехожих], зіпхнутих, загнаних на бруківку, він побачив свого сина Бориса (Загреб., Диво, 1968, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 512.