СПИ́СУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПИСА́ТИСЯ, спишу́ся, спи́шешся, док.
1. Обмінюючись листами, встановлювати зв’язок; домовлятися про що-небудь у листах. Списуватись з тіткою.. зовсім не варт було (Л. Укр., V, 1956, 375); Чи не можна б покористуватися деякими готовими перекладами..? З перекладачами можна б списатися і поправити переклади, де треба (Коцюб., III, 1956, 363); — З усім світом, каже [Поля], спишусь, назбираю насіння і такий квітник розведу, якого в нас ніхто ще й не бачив (Ряб., Жайворонки, 1957, 171).
2. Відчислятися, звільнятися в запас або зі складу екіпажу корабля. Він теж відставник, до полюса під кригами плавав, а коли списатися довелось — сам прийшов у майстерню (Гончар, Тронка, 1963, 181).
3. перен., розм. Ставати професійно слабшим, втрачати здатність творити яскраво, виразно (про письменника, журналіста, композитора і т. ін.). В душі він жалів Ярослава: «Розтратить себе, спишеться. А то й скрутить в’язи» (Мушк., День.., 1967, 30).
4. тільки недок. Пас. до спи́сувати. «П’ятизлотник» тепер саме списується з «Зорі»; незабаром буде подано його в цензуру (Коцюб., III, 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 511.