СПИ́СОК, ску, ч.
1. Письмовий перелік кого-, чого-небудь. Пани зраділи, і зразу пішли писатись уставні грамоти та списки. Хто йшов на викуп. Хто зоставався на оброці (Мирний, IV, 1955, 204); Прошу.. подати мені список книжок, які мають перекладатися (Коцюб., III, 1956, 123); Шляхтичів карали безчестям. Їх.. записували до ганебних списків, щоб позбавити їх на наступному соймі шляхетства і честі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 551); До школи повалила малеча, якої навіть у вчительських списках не було (Стельмах, II, 1962, 100); Роздавали [зброю] по списку, записуючи номери (Гончар, Людина.., 1960, 77); // Число, склад кого-, чого-небудь. Гіперболічний елемент.. не суперечить реалістичному мистецтву, а є його складовою частиною,— інакше нам довелося б викреслити із списку реалістів Міцкевича, Гоголя, Щедріна, Маяковського (Рильський, IX, 1962, 230).
Ти́тульний спи́сок див. ти́тульний; Чо́рні спи́ски див. чо́рний.
2. Документ, який містить перелік певних відомостей. Трудовий список.
∆ Послужни́й спи́сок див. послужни́й; Формуля́рний спи́сок див. формуля́рний.
3. Рукописна копія чого-небудь. Я не бачив і не знаю, чи є у вас справдешній список переробленого в думу «Слова» (Мирний, V, 1955, 427); Вірш «Я не нездужаю, нівроку…» [Т. Шевченка] не призначався до друку й поширювався у списках (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 510).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 510.