СПИ́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до спис1. * Образно. Лідія сиділа нерухомо, вперто дивлячись на золотий списик свічки (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 510.