СПИРТОМІ́Р, а, ч.

1. Прилад для вимірювання міцності спиртових розчинів.

2. розм. Людина, що торгує спиртними напоями. Вчора одержували платню, й орський спиртомір маркітант Попов мав на цілу ніч роботи (Коз., Зол. грамота, 1939, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 509.