СПИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до спи́на 1. Дитина, ще не міцна в спинці, незабаром втомилась сидіти, хитнулась, перекинулась (Л. Укр., III, 1952, 639); Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці, і коли вона нахилилася, щоб знову збирати ягідки, то спинка вигнулася (Тют., Вир, 1964, 473); Я впіймала одно поросятко та хотіла погратись та погладити по спинці (Н.-Лев., III, 1956, 283); Кішка спинку вигинає, на Маринку поглядає (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 17).
2. Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці (Н.-Лев., III, 1956, 15); Я сиджу мовчки коло панни Анелі, чую ззаду високу спинку саней (Коцюб., II, 1955, 254); Він сперся на спинку свого крісла (Хотк., І, 1966, 43); Шинок.. Вздовж стола лави з спинками (Л. Укр., IV, 1954, 220); Огир одкинувся на спинку канапи (Головко, II, 1957, 51).
3. Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба. В сукнях широко застосовується силует з «летючою» спинкою, розширеною від лінії пройми в нарядних платтях (Мист., 5, 1968, 39); Передусім [при розкроюванні матеріалу] вирішували структурні лінії, що утворюються внаслідок з’єднання.. спинки, пілочок та рукавів (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 46).
4. Те саме, що коріне́ць 2. Кімната на другому поверсі була.. кабінетом господаря. Тут стояли шафи з книжками в гарних палітурках, з шкіряними в золоті спинками (Перв., Атака.., 1946, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 505.