СПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СП’ЯСТИ́СЯ і ЗІП’ЯСТИ́СЯ, ЗІПНУ́ТИСЯ і ЗІП’Я́ТИСЯ, зіпну́ся, зіпне́шся, док.
1. Тягнучись угору, намагатися що-небудь дістати, поставити, побачити і т. ін.; підніматися на пальцях ніг. Христя підвела голову, глянула на Марину, що спиналася на мисник діставати посуду (Мирний, III, 1954, 227); Сину мій, дрібна моя пташино, Ти зіп’явся в шибку заглядати (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 85); // Піднімати передні ноги, лапи, осідаючи на задні, або ставати на передні з лежачого положення (про тварину). Коні спиналися дибки (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 724); Жук бряжчав ланцюгом, спинався на задні лапи і голосно гавкав (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 16); Цап крутнувсь, зіп’явся дибки І… тікать, задравши хвіст! (С. Ол., Вибр., 1959, 160); Борсався [кінь] в кюветі,.. намагаючись зіп’ястися на передні ноги (Гончар, III, 1959, 88); // Вилазити, видиратися куди-небудь, докладаючи певних зусиль. — О-ох! Поздоров, боже, добрих людей.., — казала Пріська, спинаючись на піч (Мирний, III, 1954, 52); — Татко їдуть! Дядько їдуть! — кричала дітвора, спиналася на пліт (Дн. Чайка, Тв., 1960, 117); Деревина лягла через ополонку. Конопельський, напружуючи всі сили, почав спинатися на неї (Збан., Курил. о-ви, 1963, 236); Зіп’ялася [дівчинка] на лаву, простягла руку під настільник і витягла з-під його окраєць паляниці (Л. Янов., І, 1959, 142); // Обпиратися об що-небудь, спиратися на щось. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку, не дає задрімати (Мирний, І, 1949, 172); — Мамо, а, мамо, чи ви спите? — гукає тихенько Оксана, спинаючись на лікоть (Григ., Вибр., 1959, 336); Одарка стояла, зіп’явшись на любиму хвіртку, що за городом (Ле, Вибр., 1939, 111).
На носки́ спина́тися (зіп’ясти́ся і т. ін.) див. носо́к; Спина́тися (сп’ясти́ся, зіп’ясти́ся, зіпну́тися і т. ін.) на ні́жки (на ноженя́та і т. ін.): а) ставати на ноги, вставати, набирати стоячого положення (про дітей). Чіпляючись за одвірок, зіп’ялося [дитинча] на тоненькі рахітичні ніжки (М. Ол., Леся, 1960, 84); Галина спиналася на.. ноженята і радісним дитячим лементом зустрічала появу Павла (Ле, Опов. та нариси, 1950, 132); б) вчитися ходити, підростаючи.
◊ Спина́тися (зіп’ясти́ся і т. ін.) на но́ги див. нога́; Спина́тися на коту́рни див. коту́рни.
2. Підніматися вгору, на якесь підвищення. Він з трудом зачав спинатися по ковзьких облазах (Фр., II, 1950, 29); Хлопці бродили в густім, маснім болоті.., спиналися на верхи земних насипів (Ков., Світ.., 1960, 25); Дівчина зіп’ялась на урвище і стала на весь ріст (Смолич, Ми разом.., 1950, 55); Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви,.. той фарбує, високо зіп’явшись (Гончар, Тронка, 1963, 341); * Образно. Розкішні крислаті кущі.., вкривши підгір’я, спиналися на гору, звисали гірляндами над жовтим проваллям (Коцюб., І, 1955, 189); // Підноситися над чим-небудь; зводитися, височіти. По підгір’ях спинаються зодягнуті в риштовання нові цегляні вілли (Гончар, Зустрічі.., 1950, 35); // Задиратися. Куточки губів розповзалися в посмішку, кирпатенький ніс ще дужче зіп’явся вгору (Кир., Вибр., 1960, 57); // Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини); п’ястися. По решітці спинався густий, біло й синьо цвітучий повій (Фр., III, 1950, 363); Гарбузи в’ються поміж картоплею, спинаються на вишні (Гуц., З горіха.., 1967, 135); За гарбузами, що сп’ялись на тин,.. Посунув танк, аж грунт попід ногами Схитнувсь у матері (Мисик, Верховіття, 1963, 79).
3. на що, перен., розм. Накопичувати, діставати необхідну кількість коштів, вишукувати засоби для чого-небудь; стягатися. Рід Скшетуських не міг похвалитися старовинним родоводом і тільки-но спинався на власний герб (Ле, Наливайко, 1957, 252); — Більше не буду працювати в Шмалія — нема роботи. — Ой, —— тихо зойкнула мати.. Так уже думалось на цю хату зіп’ястись (Стельмах, І, 1962, 135).
4. тільки недок., проти кого, діал. Перечити; чинити опір. — Еге! ти ще й спинаєшся проти мене!— заговорив Антосьо (Свидн., Люборацькі, 1955, 153); // Упиратися. Гошка прибичовує його коло полудрабка.. Теля спинається, харчить, оре ніжками сніг у дворі (Тют., Вир, 1964, 517).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 505.