СПИ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спиля́ти. — Може, це од спиляної верби пеньок,— думає Яків (Вас., Вибр., 1944, 120); На клені, що ріс біля входу, акуратно спиляна верхівка (Донч., VI, 1957, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 503.