СПИ́ЛЬНА, присл., розм. Те саме, що пи́льно. Поглянула я тоді спильна на його [нього]: червоний, обдутий якийсь він (Вовчок, І, 1955, 277); Твій погляд дерзкий в моїх думках встав, Зазира мені спильна ув очі (Манж., Тв., 1955, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 503.

Спильна нар. Пристально. Спильна на синєє море собі поглядає. АД. І. 188. Ум. Спильненька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 174.