Про УКРЛІТ.ORG

спивати

СПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПИ́ТИ, зіп’ю́, зіп’є́ш, док., перех.

1. Випивати зверху або з поверхні чого-небудь. Я стебла пригинав полинні, Гірку спиваючи росу (Перв., І, 1958, 431); Спивати вершки з молока; * Образно. Сонце спило сніги з вулиць, підсохли рано тротуари (Тудор, Народження, 1941, 5); // Робити напій неміцним, неодноразово зливаючи його і розбавляючи водою. Спивати квас; Спивати чай.

2. розм. Пити, випивати (у 1 знач.). Є в чому походити, є що з’їсти й спити (Гр., II, 1963, 313); — Не розумію я, що вона з чоловіком своїм зробила. Чи вона спити дала йому що, чи так уже його біда та горе скрутили (Хотк., І, 1966, 71); І ми, перше ніж хліба взяти чи старого спити вина, тричі будемо повторяти друзів звірених [випробуваних] імена (Рудь, Дон. зорі, 1958, 39); * Образно. — За годину зіп’є її [мряку] сонце, що аж любо буде! (Коб., II, 1956, 184); // Висмоктувати з чого-небудь. Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1960, 265).

3. перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів). Ой пшеницю пташки спили, ніщо молотити (Коломийки, 1969, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 503.

Спивати, ва́ю, єш, сов. в. спити, зіп’ю, зіп’єш, гл. Пить, испивать, выпить, испить. Тут тобі не бувати, червоної крови не спивати. Чуб. І. 131. Дала дівчина козакові кохан-зілля спити. Чуб. V. 429. (Нехай) з кумою Хмельницькою мед-вино спиває. Pauli. Спили зелене вино. Чуб. III. 400.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 174.

вгору