СПЕ́ЧНО. Присл. до спе́чний; // у знач. присудк. сл. Спечно було в степу коням і людям (Ю. Янов., II, 1958, 172); Тепер загляньмо в термічний цех. Тут гартують інструмент.. В цеху спечно й шумно (Знання.., 1, 1970, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 503.

Спечно нар. Жарко, душно (на дворѣ). Вх. Зн. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 174.