СПЕЦІАЛІ́СТ, а, ч., з чого, по чому і без додатка. Той, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо; фахівець. Астма так мучить, що розказати трудно.. Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора (Коцюб., III, 1956, 439); Тисячі молодих спеціалістів — інженерів, діячів науки, культури, освіти і охорони здоров’я, вихідців з робітників і селян, влилися в ряди інтелігенції Румунії (Ком. Укр., 10, 1962, 59); Авторитет головного інженера мав велику вагу, та й Русевич дуже досвідчений спеціаліст (Шовк., Інженери, 1948, 46); Разом зі мною тут у вас гостює спеціаліст по лісохімії (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 206); // розм. Той, хто досяг високої майстерності в чому-небудь, знавець чогось. [Любов:] Цікава б я знати психологію спеціалістів по чужих справах (Л. Укр., II, 1951, 53); І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, Чи танкіст, Чи чоботи латає (Воскр., З перцем!, 1957, 34); — І вудка в мене така, як у діда, і сяду близенько коло нього. То він тягає рибину за рибиною, а я тільки очима блимаю, дивлячись на свої поплавці. Великий спеціаліст (Коп., Сон. ранок, 1951, 9); Я був спеціаліст по гороб’ячих гніздах… (Сміл., Сашко, 1954, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 501.