СПЕСИ́ВІСТЬ, вості, ж., рідко. Властивість за знач. спесивий. Зубов недбало тицьнув Головатому два пальці, і на його молодому, без жодної зморшки обличчі відбилась нічим не прихована спесивість розбещеного царедворця (Добр., Очак. розмир, 1965, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 500.