СПЕРЕ́ЧКА, и, ж., рідко. Те саме, що супере́чка. В клубі натовп людей, промови, гамір. Одна пара.. у палкій сперечці одбивається од гурту і кінчає на од-шибі почату розмову (Л. Укр., II, 1951, 163); Любив він, в рицарських чеснотах самоук, В сперечку інколи удатися гарячу (Рильський, Поеми, 1957, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 499.