СПЕКТИ́СЯ1, спечу́ся, спече́шся; мин. ч. спі́кся, спекла́ся, ло́ся; док.
1. тільки 3 ос. Стати готовим до вживання, побувши в гарячій печі, духовці, в жару і т. ін. (про хлібні вироби, страви). Спеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум’янилась (Кв.-Осн., II, 1956, 66); У грубці, в приску з-під дубових дров, Спеклась картопля (Рильський, II, 1960, 95); // розм. Засмажитися (про м’ясо, рибу і т. ін.). Тетерюк швидко спікся, і хлопець почав вечеряти (Донч., II, 1956, 65).
2. перен., розм. Перегрітися, дуже засмагнути на сонці під час спеки; обпалити собі шкіру. А сирота її в селі, її єдиная дитина!..Спеклося бідне на жару. Лопуцьки їсть, ставочки гатить В калюжах з дітьми у яру (Шевч., II, 1963, 29); [Маруся:] До вечора, мабуть, зовсім спечуся… Коли б уже швидше сонечко заходило… (Вас., III, 1960, 82).
3. розм. Загинути у вогні, згоріти. Пани до одного спеклись, Неначе добрі поросята, Згоріли білії палати, А люде тихо розійшлись (Шевч., II, 1963, 121); // перен. Зазнати провалу в чому-небудь; упійматися. На таких фальшованих цифрах Поцілуйко одного разу мало не спікся, але, зрештою, усе обійшлося (Стельмах, Правда.., 1961, 184).
СПЕКТИ́СЯ2 див. спіка́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 496.