СПЕ́КЛИЙ, а, е, рідко. Який запікся. Гарячка заїдала хлопчину, спеклими устами стогнав без тями (Фр., III, 1950, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 495.