СПА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. З’єднувати паянням; злютовувати. При обриванні проводи зрощуються, для чого необхідно зачистити їх кінці, спаяти і ізолювати стрічкою (Підручник шофера.., 1960, 184); // З’єднувати плавленням.

2. перен. Об’єднувати в одно нерозривне ціле; з’єднувати; // Робити монолітним, монолітнішим; згуртовувати. Одна мета спаяла нас (Сос., І, 1957, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 494.