СПА́ХУВАТИ див. спаха́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 494.

Спахувати, хую, єш, сов. в. спахнути, хну, неш, гл.

1) Вспыхивать, вспыхнуть. Іскра до покутя спахнула (гості будуть). Ном. № 11797.

2) Вспыхивать, вспыхнуть (о румянцѣ), густо покраснѣть. Рум’янець густий спахував на личку. МВ. ІІ. 94.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 173.