СПА́СУВАТИ див. спаса́ти¹.

СПАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до пасува́ти². В селі нема такої техніки, щоб він спасував перед нею (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 203); Дали б мені кувалду до рук — я б показав, що то є за буковинець, ні перед ким не спасував би (Мур., Бук. повість, 1959, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 493.