СПАСКУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до спаску́дити. Той тяжкий стогін не дійшов тільки до серця Марусі. Воно вже було спаскуджене, споганене коханням душогуба, і в той час, коли батько проклинав свого найлютішого ворога, донька молилася за його (Л. Янов., І, 1959, 311); // спаску́джено, безос. присудк. сл. Пильними очима водила [свекруха] по хаті невдоволена, здивована, мов за час її відсутності спаскуджено хату (Горд., II, 1959, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 493.