СПАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Об’єднуватися в пару з якоюсь метою.

2. Знаходити собі пару; об’єднуватися за взаємною прихильністю. Коли Яків побачив Степана із Ольгою, на його.. обличчі колихнулося роблене здивування: — Уже й спарувалися? Може, з похорону та й зразу на весілля? (Стельмах, II, 1962, 11); // Одружуватися. У неділю Вона спарувалась З сліпим своїм (Шевч., II, 1963, 244); [Порфирій:] А ось чули ми, що ти спаруватись задумав. [І. Товстоліс:] Та як вам сказати… хотілось би. Та, боюсь, знаєте, старий (Коч., II, 1956, 278).

3. тільки 3 ос., с. г. Те саме, що злуча́тися 2.

4. тільки недок. Пас. до спаро́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 490.