СПА́РНИК, а, ч., зал. Стержень, що з’єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 489.