СПА́РЖА, і, ж.

1. Багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних з тонким, ледве помітним листям. — Дика спаржа,— пояснив він, покусуючи соковите стебельце (Вол., Дні.., 1958, 85).

2. Один з видів цієї рослини, культивованої як овоч, а також підземні пагони її, що йдуть у їжу. Спаржа, помідори, суниці, полуниці, синя капуста.. устеляли грядки, неначе оксамитовий килим (Н.-Лев., III, 1956, 232); Спаржа є високоцінним, смачним овочем, що появляється ранньою весною (Укр. страви, 1957, 211); Спаржу промивають, обережно очищають від шкурочки.. так, щоб не пошкодити головку — найціннішу частину паростка (Технол. пригот. їжі, 1957, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 489.