СПА́РЕНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спа́рити1.
2. у знач. прикм. Який працює, діє у парі з ким-, чим-небудь. — Варту біля казарми увечері посилили. Спарені стоять вартові (Головко, II, 1957, 506); // З’єднаний у пару для роботи, для дії разом; в який об’єднано дві частини; здвоєний. Перший і останній вагони того куцого поїзда скидались на дзоти, оснащені спареними кулеметами (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 75); Досліди Шмідта показали, що спарене крило і в прямому потоці викликає більший опір, ніж звичайне крило (Знання.., 8, 1971, 28); В депо розробляється нині другий варіант спарених тролейбусів (Веч. Київ, 16.II 1967, 1); // Який виконується двома особами, двома колективами і т. ін. На деяких шахтах.. застосовується суцільна система розробки із спареною роботою лав (Нова техн. і технол.., 1961, 83); Широко використовують спарену і групову роботу зерноочисних агрегатів, зокрема на механізованих токах (Хлібороб Укр., 6, 1965, 26).
∆ Спа́рена їзда́ — на транспорті — обслуговування локомотива, автомашини і т. ін. двома бригадами, двома особами, що змінюють одна одну.
СПА́РЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спа́рити2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 489.