СПАНІЄ́ЛЬ, я, ч. Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами, а також собака цієї породи. Сидів [Мнішек] на канапі навпроти Евеліни. Плямистий дорідний спанієль вмостився у нього в ногах і сонно поводив головою (Рибак, Помилка.., 1956, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 488.