СПА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Признач. для спання. В спальній кімнаті, над ліжком Христини, висів на стіні прездоровий килим (Н.-Лев., VI, 1966, 37); Спальна частина приміщення була розміщена біля печі — єдиного джерела тепла (Дерев. зодч. Укр., 1949, 10).

Спа́льний ваго́н — вагон з місцями, признач. для спання. В купе спального вагона четверо пасажирів.. грають в преферанс (Головко, І, 1957, 437); Спа́льний мішо́к див. мішо́к.

2. Признач. для спальні (у 1 знач.). Спальний гарнітур.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 487.