СПАЛЬ, і, ж., діал. Згарище. Я щойно побачив витік Дніпра, та мене мало тішили враження: в очах стояла ковбаня — запліснявіла, чорна; доокіл — спаль, з повергнутими ниць, обгорілими соснами (Літ. Укр., 21.XI 1967, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 487.

Спаль, лі, ж. Мѣсто, гдѣ выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 172.