СПА́ЛЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до спа́льня. Прибирали [діти] в спаленьках. «Щоб було гарно,— казали,— як у віночку» (Головко, І, 1957, 91); Погасивши світло, повернулась [Катерина] у спаленьку,.. знову впала на ліжко (Збан., Переджнив’я, 1960, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 486.