СПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Укладати що-небудь у пакунок, паку і т. ін., заклеюючи, перев’язуючи. У друкарні порався наймит Ярема. Він закінчував друком невеличкий тираж газети і старанно спаковував його в «порції», щоб ще зрання рознести (Епік, Тв., 1958,163); // що. Укладати, збирати свої речі в чемодан, валізу і т. ін., готуючись у дорогу. Шевченко швидко підвівся, одягнувся, поснідав, одержав сухий пайок, спакував.. свої речі (Тулуб, В степу.., 1964, 85); Взувся [дятел] в чорні черевики, Спакував у торбу ліки, Взяв ціпка і окуляри Та й з зайчихою у парі Йде скоріш до зайця в хату: Треба ж зайця рятувати (Стельмах, V, 1963, 368); // кого, розм. Укладати, збирати чиї-небудь речі, готуючи в дорогу. Старий садівник Яків сказав їй, що пана Нестора нині.. спакували, сквитували, посадили на бричку і відвезли (Фр., VII, 1951, 11).

Спако́вувати (спакува́ти) чемода́н (чемода́ни, валі́зу, валі́зи і т. ін.) — складати речі в чемодан, валізу і т. ін. для транспортування, зберігання тощо. Наспіх спакувала [Ярослава] чемодани й здала покоївці номер (Дмит., Розлука, 1957, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 484.