СПАДЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Зробити кого-небудь підлим. Федір кинув: — Видно, совість мучить. Треба ж було так себе спадлючить! (Підс., Загули.., 1960, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 482.