СП’Я́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сп’яни́ти. Шумів Веселий поїзд, несучи людей, Всіх до одного сп’янених весною (Рильський, Поеми, 1957, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 618.