СОЮ́З, у, ч.

1. Тісна єдність, тісний зв’язок між ким-, чим-небудь. В союзі з революціонерами передових країн і з усіма пригнобленими народами проти всяких і всіх імперіалістів — така зовнішня політика пролетаріату (Ленін, 32, 1973, 329); — Товариш Савченко раз на мітингу людям.. про союз робітників з трудящим селянством говорив,— пожвавішав хлопець (Стельмах, II, 1962, 177); // Спільне подружнє життя. Мати здалека рукою благословляє наш союз.— Моя дружино!.. Сині очі на тлі червоного хреста щасливо плачуть… (Сос., II, 1958, 418); // Угода, домовленість з ким-небудь про щось. Уклавши з Василієм Шуйським вигідний союз, шведський король весною 1609 р. надіслав до Новгорода сильний загін війська (Іст. СРСР, 1956, 160); — Перси мріють про військовий союз з козацтвом проти турків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 422).

2. Об’єднання груп людей, організацій, держав для яких-небудь спільних дій, спільної мети. Наприкінці бронзового віку виникли великі союзи племен (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 87); Продуценти цукру — цього білого українського золота — утворили союз «Укрцукр» (Смолич, Мир.., 1958, 92); Основа основ нашого тісного співробітництва, його жива душа і спрямовуюча сила — це, звичайно, непорушний бойовий союз комуністичних партій країн соціалізму, єдність їх світогляду, єдність цілей, єдність волі (Матер. ХХV з. КПРС, 1976, 8).

3. Державне об’єднання, що складається з декількох держав, земель і т. ін. з однією верховною владою. У нас, в Радянському Союзі, Усі народи, як брати: І росіяни, й білоруси, І українці, я і ти (Нех., Ми живемо.., 1960, 9); Навколо в міліонах [мільйонах] голосів Союз республік молодих гримів (Рильський, І, 1956, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 478.