СОЧИ́СТИЙ, а, е. Який містить багато соку. Тінь від смереки така привітна, а зелень така сочиста, м’яка (Хотк., II, 1966, 316); У низинах та в балках шовком похитувались сочисті трави (Козл., Сонце.., 1957, 101); * Образно. Над луками виткнулось сонце, свіже і сочисте, як розрізаний кавун (Панч, Гомон. Україна, 1954, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 477.