СО́ХЛИЙ, а, е. Який висох, став сухим. Вітер прошумів поміж сохлою травою (Мирний, III, 1954, 62); Ні сили віщої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла, І час мене змете, як сохле листя з поля (Рильський, І, 1960, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 473.