СОХА́, и́, ж.

1. Товста жердина, стовп, перев. з розсохою на кінці, що служить підпорою, підставкою до чого-небудь. З горища виглядали в сіни дві сохи, висунувши кінці — розсішки (Н.-Лев., III, 1956, 337); Завалена [хата] снігом, підперта на причілках кривими, від часу потемнілими сохами… (Гончар, II, 1959, 140); // Такий стовп, що використовують при будуванні печей, хат і т. ін. Ой піч стоїть на сохах (Сл. Гр.); Брат мій, Антін, погорів чисто, сам хворий, сім’я посіла, а проте заробив-таки, зоп’яв уже хату на сохи… (Л. Янов., І, 1959, 353); За чотири дні і сохи встановили, і сволоки уклали (Донч., IV, 1957, 259).

2. Примітивне землеробське знаряддя для орання землі. За.. степами Їдуть наші з бунчуками; А я з плугом та з сохою, Понад нивою сухою (Щог., Поезії, 1958, 62); В землеробстві до революції застосовувались примітивні знаряддя — сохи, косулі, дерев’яні плуги і борони (Колг. Укр., 11, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 473.

Соха, хи, ж.

1) Столбъ, подпорка, преимуществ. вилообразная на концѣ, напр. на соху опирается матица хаты, верхняя часть крыши въ клунѣ; на ней вращается рычагъ колодезьнаго журавля; со́хами называются также столбики или подпорки, на которыхъ уставляется печь и пр. Вас. 196. Шух. І. 109, 237. Также каждый изъ четырехъ столбовъ по угламъ хаты. Kolb. І. 55, 59. Оце хата! дві сохи та соломи трохи. Ном. № 1500. Ой піч стоїть на сохах. МУЕ. III. 85.

2) Ножка терлиці въ видѣ развилины. Шух. І. 147.

3) Соха. Чуб. II. 83. І соха в землі, і воли в ярмі. Чуб. V. 1118.

4) Мѣра пахотной земли въ двѣ пятыхъ части десятины (потому что для вспашки одной десятины необходимо 2 1/2 дня работы одной сохой). Черниг. г. Ум. Сішка, сошечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 170.

соха́ (зменшене — со́шка) —

1) примітивне землеробське знаряддя для орання землі; спочатку — розсохуватий сук, за один кінець якого тягнули, а другим, устромивши в землю, орали; символізує важку хліборобську працю як джерело достатку, тому кажуть: «Держися міцніше сохи та борони», «За сошку тримайся і лиха не лякайся». І соха в землі, і воли в ярмі (П. Чубинський); Хоч соха, а глибоко оре (М. Номис); А я з плугом та з сохою, Понад нивою сухою (Я. Щоголев);

2) товста жердина, стовп, перев. з розсохою на кінці, що служить підпорою, підставкою до чого-небудь (наприклад при будуванні печей, хат тощо). Оце хата! Дві сохи та соломи трохи (М. Номис); Ой піч стоїть на сохах (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 572.