СО́ФКА, и, ж. Зменш. до софа́. Він.. заснув, зовсім відкинувши голову на бокову подушку софки (Фр., III, 1950, 222); Замість чудової, на всю стінку, канапи, на якій він так любив сидіти з книжкою в руках, .. тулилася якась голуба софка (Л. Янов., І, 1959, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 473.