СО́ТНИЧКА, и, ж., розм. Те саме, що сотничи́ха. Дивляться люде: по селу йде наша пані сотничка (П. Куліш, Вибр., 1969, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 472.

Сотничка, ки, ж. Жена сотника. Шевч. 311. А за ним його сотничка Харчиха. О. 1861. XI. Кух. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 170.