СОТНИЧЕ́НКО, а, ч. Син сотника. Як налагодились знову прийнятись за вибори, гласний Саєнко, син сотниченка, попрохав «слова» (Мирний, І, 1949, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 472.