СОТНИКІ́ВНА, и, ж. Дочка сотника. — Найду тобі рівню Хоч за морем синім, Або крамарівну, Або сотниківну, Таки панну, сину (Шевч., І, 1951, 231); — Сідайте, люди добрі,— каже [суддя], — та скажіть мені, чи ви бачили коли нашу сотниківну? (Стор., І, 1957, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 472.