СОСНО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до сосна́. Зелень соснових гілок виглядала з-під снігу так свіжо, що мимохіть кидалась у вічі (Коцюб., II, 1955, 439); Тихо наді мною Сосновий бір шумить (Мур., Ідуть.., 1951, 166); Зовсім близько чорніла смуга соснової посадки (Головко, II, 1957, 83); За березами озерце лісове, глухе й чорне, соснова глиця падала в нього тисячу років (Ю. Янов., II, 1958, 211); // Зробл. з сосни. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали (Котл., І, 1952, 103); Тимко увійшов у сосновий дощаний будиночок (Тют., Вир, 1964, 342).
2. у знач. ім. сосно́ві, вих, мн. Родина хвойних рослин, до якої належать сосна, ялина, піхта і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 470.