СОРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Розподіляти, відбирати що-небудь за сортами. Очищають і сортують насіння трав на зерноочисних машинах загального призначення (Хлібороб Укр., 7, 1966, 11); Розробляють [стовбури дерев] на потрібні сортименти, сортують, в’яжуть у плоти і сплавляють за призначенням (Стол.-буд. справа, 1957, 54); // Розкладати що-небудь за розміром, якістю, вартістю і т. ін. Перед замочуванням сортували стебла [конопель] за їх довжиною і товщиною (Наука.., 10, 1956, 25); Шевченко сортував монети і складав їх різними стовпчиками, починаючи від ясно-жовтих золотих імперіалів.. до важких брунатних мідних п’ятаків (Тулуб, В степу.., 1964, 337); // Розподіляти що-небудь за якимись спільними ознаками. Сортуючи листи, Целя пригадала собі факт з перших тижнів своєї бюрової служби (Фр., II, 1950, 314); Все розіклав Павло Михайлович на столі, стільцях і ліжку, ще раз переставляючи, сортуючи, щоб краще й простіше виглядало на стінах (Кучер, Трудна любов, 1960, 489); // перен., розм. Розподіляти, відбирати кого-небудь залежно від певних ознак, особливостей і т. ін. Швидким досвідченим оком оглядали й сортували вони [татари] невільників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 162); Батько починає вголос сортувати сьогорічних випускників, прикидаючи, хто з них де опиниться (Гончар, Тронка, 1963, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 469.