СОРО́ЧАЧИЙ, а, е. Прикм. до соро́ка. Нишпорив [Сергійко] по чужих городах та садках, драв сорочачі гнізда, бився з дітворою (Тют., Вир, 1964, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 466.