СОРОМЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. соромли́вий. Крізь дівочу соромливість Я бачу, як тремтить жага таємна (Л. Укр., IV, 1954, 114); Ольга готова була кинутися до нього, але її стримувала соромливість, вона червоніла… (Дор., Не повтори.., 1968, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 466.