СОРОМ’ЯЗНИ́Й, а́, е́. Те саме, що соромли́вий. Хазяї й хазяйські сини й дочка, бачачи, що вона добра робітниця, а дівчина звичайна й сором’язна, були до неї добрі (Гр., II, 1963, 260); Бійці-їздові з почуття сором’язної делікатності ніколи перші не заводили розмови про Брянського (Гончар, III, 1959, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 466.